Віктор Янукович своїм розпорядженням № 498/2010-рп, від 24 квітня 2010 року, призначив головою Червоноармійської районної державної адміністрації, Карпінського Станіслава Йосиповича.

Такий собі царок Червоноармійського воєводства.

Ну й пика... інтелект так і сяє !

А простіше і більш зрозуміло, це буде звучати так: докрасти все те що лишилось від попередньої влади, бо хто зна коли ще буде знову така нагода !

Майже 200 років назад Генріх Гейне написав "Ослы-избиратели".
Дивно, до чого актуально це звучить тепер!

Генрих Гейне.

Ослы-избиратели.

Свобода наскучила в данный момент,
Республика четвероногих
Желает, чтобы один регент
В ней правил вместо многих.

Звериные роды собрались,
Листки бюллетеней писались;
Партийные споры начались
Интриги завязались.

Стояли Старо-Ослы во главе
Ослиного комитета:
Носили кокарды на голове
Сыне-белого цвета.

Была ещё партия жеребцов,
Но та голосов не имела:
Боялась свирепых Старо-Ослов,
Кричавших то и дело.

Когда ж кандидатом коня провел
По спискам один избиратель,
Прервал его серый Старо-Осел
И крикнул ему: “Ты - предатель!

Предатель, ты! И крови осла
Ни капли в тебе не струится;
Ты не осел! Тебя родила
Французская кобылица.

От зебры род, должно быть твой
Ты весь в полоску, как зебра,
И голоса тембр у тебя носовой,
Как голос еврея, негра.

А если ты и осел, то всеж
Осел от разума хитрый.
Ты глуби ослиной души не поймешь,
Её мистической цитры.

Но я, я всею душой вошёл
В сладчьший этот голос;
Я есмь осел, мой хвост - осел
Осел - мой каждый волос.

Я не из римлян, не татарин,
Я из ослов немецких,
Я мыслящих предков храбрый сын
И кряжистых и молодецких.

Отцы не умерли! В гробах
Одна лишь кожа с мехом -
Их тленная риза! Они в небесах
Приветствуют нас со смехом.

Ослы блаженные, в нимбе венца!
Мы следовать вам клянемся,
С путей добродетели до конца
ни на волос не собьемся.

О, что за блаженство быть ослом!
Таких длинноухих сыном!
Со всех бы крыш кричать о том:
Рожден я в роде ослином!

Большой осел, что был мне отцом,
Он был из немецкого края;
Ослино-немецким молоком
Вскормила нас мать родная.

Я эсмь осел, из самых ослов,
И всею душой и телом
Держусь я старых ослиных основ
И всей ослятины в целом.

И мы свой ослиний совет даем:
Осла на престол поставить;
Мы осломонархию оснуем,
Где только ослы будут править.

Мы все здесь ослы! И-а! И-а!
От лошадей свобода!
Долой коня! Виват! Ура!
Король ослиного рода!"

Так кончил патриот. И зал
Оратору дружно хлопал.
Тут каждый националистом стал
И бил копытом об пол.

Дубовый венок на его главу
потом возложило собранье,
И он благодарил толпу,
Махая хвостом в молчанье.

Додано (29.04.2010, 20:27)
---------------------------------------------
Германия объявила, что за скидку в 30% на газ она готова разместить
российскую морскую базу в Ростоке, а за 40% в Берлине.

Коли попередній американський президент припускався якоїсь обмовки або потрапляв у дурну ситуацію, це тут же називали спеціально вигаданим терміном - "бушизм". В Україні давно напрошується поява визначення "янукізм". Пригадавши тільки київський етап кар'єри Януковича, "Українська правда" склала свій рейтинг помилок фаворита виборів-2010.

1. У власноруч заповненій анкеті, яка подавалася до Центральної виборчої комісії в 2004 році, Віктор Янукович допустив 12 помилок. Найбільш яскравою було написання вченого звання кандидата в президенти - "проффесор".

Це слово назавжди закріпилося за Януковичем як прізвисько.

2. Але виявилося, що це не все. Янукович виявився неспроможним без помилок переписати зі шпаргалки побажання до книги почесних гостей Ради Європи у Страсбургу. В тексті, який зберігається у Франції, пам'ятником безграмотності Януковича фігуруватимуть дві помилки - в написанні слів "премьєр-міністр" та "Европа".
3. Падіння Януковича після того, як в нього влучило яйце, також назавжди залишиться в історії України.
Як і його попередній діагноз "коллаптоідний стан внаслідок поранення гострим предметом".

"Віктор Янукович лежить під крапельницею", - так Ганна Герман описувала стан госпіталізованого у відділення інтенсивної терапії. У підсумку "консиліум лікарів рекомендував Януковичу полікуватися ще дві доби".
4. Класикою стала помилка Януковича при прочитанні тексту виступу в Одесі, де він поетесу Анну Ахматову назвав Анною Ахметовою.
5. Не менш феєричною була помилка Януковича, коли український письменник Гулак-Артемовський був названий Гулаком-Артьомовським, співзвучно до шампанського заводу на рідному Донбасі.

6. Крім того, знову ж в Одесі Янукович назвав письменника Ісаака Бабеля Бебелем. Очевидно, сплутавши його з німецьким політиком-соціал-демократом Августом Бебелем.

7. Інший літературний конфуз стався з Януковичем у Львові, де він намагався процитувати ще одного класика. У підсумку і фразу не згадав, і прізвище забув.

"- Я впевнений... Я не пам'ятаю, хто це сказав - що "завжди перемагає краса". Хто сказав ці слова? - запитав Янукович, обвівши поглядом присутніх. Люди почали шепотітися, і нарешті хтось перервав паузу, підказавши з залу Януковичу, що, можливо, він має на увазі вислів Достоєвського "Краса врятує світ"? - Достоєвський? "Краса врятує світ", - виправився Янукович".

8. На відкритті стадіону "Донбас-Арена" Янукович цитував вірші поета Павла Безпощадного, попутно назвавши автора Павлом Безсмертним.

9. Одного разу Віктор Янукович намагався процитувати байку Крилова. Говорячи про політику Ющенка, він довго згадував її сюжет: "Люби друзи слушают... Как говорять, пословица есть такая... Как? О! А Мишка слушает, да ест". Насправді в оригіналі байки її героєм є не якийсь незрозумілий Мішка (чи то ім'я, чи то назва тварини), а кіт Васька.

10. Не менш вдало виходили в Януковича і географічні конфузи. Так, коментуючи ситуацію з визнанням незалежності Абхазії та Південної Осетії, він запропонував розглядати це питання в контексті... Чорногорії. Тільки після підказки свого прес-секретаря Янукович виправився і сказав, що мав на увазі Косово.

11. Будучи вдруге прем'єром, у 2007 році на засіданні міжурядової Комісії України і Словаччини Янукович переплутав Словаччину зі Словенією.

12. У ході виборчої кампанії-2010 Янукович відвідав Балаклею Харківської області. Однак у своєму виступі місце свого перебування він називав кримською Балаклавою. Дослівно Віктор Янукович висловився так: "Я думаю, що ви, багато представників сільських районів, які приїхали сюди в Балаклаву...". Учасники мітингу стали поправляти свого лідера, але Віктор Янукович так і не виправився.

13. Не менш хрестоматійним є конфуз, коли Янукович сплутав скандинавські столиці Стокгольм і Хельсінкі. Сталося це протягом його виступу перед українськими і європейськими експертами в ході Ялтинської конференції. Коли Януковича запитали про мотиви його бажання визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, він сказав що у підсумку визнання незалежності Косово "сьогодні Стокгольмська угода не працює".

Судячи з усього, в цей момент Янукович мав на увазі "Гельсінський заключний акт" 1975 року, яким було закладено принцип непорушності державних кордонів.

Щоправда, не зрозуміло, як Янукович міг бути "магістром міжнародного права" з таким рівнем знань основоположних документів у цій сфері.

14. Ще одна неприємна історія з Януковичем сталася в Одесі перед виборами 2007 року. Виступаючи в ефірі телекомпанії, він не зміг пригадати, з якого міста до них приїхав.

"- Я сьогодні побував у трьох містах. У Ізмаїлі, і Білгород-Дністровському і е-е-е.... (пауза) Третє місто... (ще одна пауза)... Я був у ньому перший раз... (пауза) Це... - Янукович не витримав і звернувся до ведучої: - Нагадайте мені?!...

- Давайте не будемо згадувати міста, а просто поговоримо про одеський регіон, - запропонувала журналістка, яка також не знала маршруту Януковича".

Містом, в якому Янукович агітував за себе голосувати, але назву якого він так і не зміг згадати, були Татарбунари.

15. Інший конфуз стався з Януковичем під час виборчого туру 2009 року, коли він перебував на Миколаївщині. Вітаючи присутніх у храмі зі святом Різдва пресвятої богородиці, Янукович побажав місцевим мешканцям щастя.

"- Низький уклін Херсонщині!" - оголосив Янукович.

- Миколаївщині, - виправили його прихожани.

- Миколаївщині! - виправився Янукович. - Дай Бог!"

16. Ще один випадок стався в ефірі Кіровоградської телекомпанії. Янукович був переконаний, що перебуває на Чернігівщині та відповідним чином звертався до місцевих мешканців.

17. Не завжди легко Віктору Януковичу даються прізвища західних політиків. Так, у 2007-му, перебуваючи в Берліні в статусі прем'єр-міністра, Янукович намагався цитувати німецького екс-президента Ріхарда фон Вайцзеккера, якого він назвав "фон Вайцербергом".

18. Бувало таке, що Янукович навіть плутав свою вірну радницю Ганну Герман і Інною Богословською, яка має по-батькові "Германівна".

Відповідаючи на питання про його стосунки з екс-членом фракції Партії регіонів Богословською, лідер регіоналів сказав: "Я не втратив людські стосунки з Інною Богословською. Я з повагою ставлюся до всіх кандидатів у президенти... У нас є короткий період ділових відносин з Герман". Після чого ведучому довелося поправляти Януковича: "З Богословською".

19. Траплялися в Януковича конфузи з датами. Так, в 2006 році на відкритті пам'ятника першому митрополиту Буковини Янукович переплутав момент закінчення великого посту.

Виступаючи на мітингу 13 березня, Янукович відзначив символічність події, оскільки вона відбувається у "святий день закінчення Великого посту". Янукович промахнувся на півтора місяці. У тому році піст закінчиться аж на Великдень 23 квітня.

20. Не завжди вдало Януковичу виходить процитувати народні пісні. Під час телеефіру наприкінці 2009 року кандидат дорікнув журналістам, що вони вигадують про нього історії. І тут його щось поплутало: "Я відповім дуже коротко. Я не знаю, як ця пісня називається, українською мовою співається "сам п'ю, сам гуляю, cам п'ю і сам лягаю", - сказав він.

Насправді в українській народній пісні "Гречка", яку Янукович намагався згадати, співається: "Сам п'ю, сам гуляю, cам стелюся, сам лягаю".

"- Я вспомил фильм "Место встречи изменить нельзя". Слышали, как там? Как его? Высоцкий...

Янукович запнувся, а його підправив прес-секретар:

- Жеглов! - прошепотів він.

- Да, Жеглов. "Баранку от бублика вам, а не Шарапова", - повідомив Янукович, але зрозумів, що сказав щось не те, і виправився:. - Дырку от бублика, а не Шарапова".
22. Більш вдало у Януковича вийшло цитування Івана Франка. У 2009 році, перебуваючи в Івано-Франкцівську біля монументу Каменяреві, журналістка запитала в Януковича, які вірші спадають йому на думку в цей момент.

Довго збиравшись з думками, Янукович нарешті видав:

"- Я пам'ятаю один з рядків Франка. Це був гімн. (пауза) "Не пора, не пора". А слова там були такі - "Пора для Украйни жить".

На відео видно, як тяжко далася ця цитата кандидату. Хоча очевидно, що ця поетична мініатюра була заздалегідь узгоджена з Януковичем - і відповідь йому теж була підготовлена. Адже ставила це "актуальне" запитання київська журналістка "Інтерфакс-Україна", закріплена за пулом Януковича, яка також супроводжує його на телееефірах.

І якби Янукович реально знав цей вірш, то навряд чи став би його цитувати як свій улюблений. Бо він не дуже сподобався би його російським друзям

"Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить".
23. Ще один парадокс авторства Януковича було зафіксовано у вересні 2006, коли він як глава уряду перебував у Брюсселі. Виступаючи на прес-конференції з єврокомісаром Фереро-Вальднер, Янукович заплутано заявив: "Україна є неприхильним сторонніком інтеграції в ЄС". Перша частина цієї репліки прямо суперечить другій.

24. Інша плутанина сталася в Януковича під час дебатів з Ющенком перед третім туром виборів-2004. "Я хочу обратиться к избирателям Украины и очень коротко сделать такой короткий ракурс в историю", - запропонував він телеглядачам. Очевидно, в цей момент Янукович мав на увазі "короткий екскурс в історію".

25. Загалом оточення Януковича намагається не відпускати його в "самостійне плавання". Тому змушує його читати читає свої промови з папірця, на якому розставлено навіть наголоси. Це зроблено для того, щоб прем'єр не помилився, вимовляючи слова. Такий випадок було зафіксовано "Української правдою" під час перебування Януковича в статусі прем'єр-міністра у Берліні.
26. Попри очевидні прогалини в знаннях, Янукович має чисельні наукові та псевдо-наукові ступені. Так, свого часу Янукович вказував у своїй біографії, що є членом Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв. Як з'ясувалося, такого наукового закладу не існує в природі.

Крім того, Янукович хизувався і тим, що "Кембриджський міжнародний центр" нагороджував його медаллю за наукові проекти та їхнє успішне втілення у Донецькому регіоні. Виявилося, що такого закладу також немає.

Не менш кумедно закінчилася історія з нагородженням Януковича орденом Петра Великого 1-го ступеню від "Російської академії проблем безпеки, оборони і правопорядку". У 2008 році прокуратура РФ ліквідувала цю установу як таку, що видавала фіктивні нагороди, співзвучні офіційним орденам і медалям. Утішати Януковича може лише те, що статус "дійсного члена" і "професора" цієї академії мала Юлія Тимошенко.

Залишається побажати, щоб наступного разу Віктор Янукович не допустив конфузу, якого остерігався Жак Паганель в екранізації роману Жюль Верна "Діти капітана Гранта": "Замість того, щоб викинути недопалок сигари з вікна, я викинусь сам".

P.S. для Віктора Януковича: Капітан Грант не має нічого спільного з американським президентом Уліссом Грантом, зображеним на 50-доларовій банкноті.

Густав Водичка: ГОРИЗОНТ ВОЗМЕЗДИЯ

Когда украинские "вельможи" языком болтают - чувствуется, что все они должны болтаться на верёвках.

Уничтожение украинского правящего класса - это народная эротическая фантазия, с которой приятно засыпать, но страшно просыпаться...

Конечно, нас мучает совесть. Желать смерти ближнего - это грех. Трудно привыкнуть к мысли, что эти люди нам давно уже не ближние. И вряд ли существует разница между теми, кто нами правит и лютым врагом, напавшим на Отечество.

Когда немцы топтали Украину, они были холёные, богатые, красивые, ловкие, любили своих детей и родителей, обожали Германию и очень хотели присвоить украинские народные ресурсы. Ну, прямо как наши олигархи! Тоже холёные, богатые, красивые, ловкие, любят своих детей и родителей, обожают Германию и прочие курортные места. Они присвоили украинские народные ресурсы. Обратили население в рабов, покрыли страну руинами и выжимают последние соки из всего, что ещё дышит.

Так же, как в дни оккупации, по улицам летают иномарки, открылись кафе, рестораны и барахолки, разрешили Богу молиться, проводят спортивные игры, концерты и ходят в оперный театр... Только миллионы людей пропали куда-то и уже не возвращаются...

Следует должное отдать - всё, что не удалось могучей германской машине, легко провернула местная сопливая шпана. Та самая, которая в пионерском лагере с нами из одной миски хлебала.

Неужели эти граждане с детства мечтали "шарить по карманам" и открыто мочиться на головы людям?

Конечно, нет!

На Нюрнбергском процессе выяснилось, что каждый подсудимый, за которым виселица плачет - это примерный семьянин и законопослушный патриот. Возможно, это социальный парадокс или насмешка нашей природы. Но существует разница между преступником и преступным сообществом.

Злодеи способны собраться в банду и могут быть посажены в тюрьму. А преступное сообщество часто состоит из "порядочных" людей и может быть посажено в парламент.

Зачем преступать закон, если можно создавать преступные законы.

Наверное, трудно поверить, но среди украинской политической "элиты" бывают не только воры, жулики, убийцы, садисты, грабители, педофилы и маньяки. Там иногда встречаются люди, способные искренне любить свою Родину. Когда они публично плачут и говорят, что им Украина болит - это чистая правда.

Точно так страдает семейство, когда зарежут любимого телёнка - все молча сидят, плачут и жрут свежатину. Плачут и жрут... Плачут и жрут...

Сцена, достойная сочувствия.

Почти у каждого имеется заветная мечта или больная страсть. Один хочет дачу возле моря, другой - кучу денег, а третий любит красоваться на трибуне и жаждет "родину спасти"... Вроде нет ничего аморального. Но почему-то в детской раздевалке пропадают мелочь и колготки...

Это особенность преступного сообщества - воровство есть, а воров нет.

В отличие от людской толпы, где обезумевшая масса не ведает, что творит, преступное сообщество - это разумный организм, где каждый знает, что делает и предвидит последствия. Здесь не бывает случайных людей. Каждый молча вносит свою долю согласно сговору, который не требует слов. Это самый безопасный способ совершения злодеяний. Потому что всё, как правило, законно. Там есть персональная выгода, но нет персональной вины. Поэтому отвечать могут либо все вместе, либо никто.

Наивно сводить счеты с отдельной раковой клеткой. Но вырезать всю опухоль дело трудное. Без набора стальных инструментов не обойтись. Не всякий решится на операцию...

Украинский правящий класс - это преступное сообщество, которое не может быть посажено в тюрьму.

А жаль!..

Где не работают нормы юридические - включаются нормы исторические. Где революция всегда несправедлива. Когда в народном трибунале не спрашивают справку из районного суда. Где списки партийные превращаются в списки расстрельные. Где бесполезно кричать, что ты копейки не присвоил... Если рядом сидел - значит лично благословил законность всего происходящего. Там глупо говорить, что вы нас сами выбирали! Это равносильно заявлению, что евреи сами в Бабий Яр пришли.

В жизни многое бывает против правил. Когда гранёный штык пронзает солидного мужчину или женщину сквозь дорогое бельё и чековую книжку - это вызывает удивление... Как будто роскошный павлин это не разновидность курицы, которую можно просто зарубить и зажарить на ужин. Сегодня он щёки раздувает, а завтра кудахчет о пощаде. Страшно умирать, сидя на золотом унитазе...

Украинцы мудрые люди. У нас хорошо понимают, что водка вкуснее крови. Нам неохота бегать вдоль Крещатика и резать олигархов. Лучше спать в саду на ящике с патронами - во сне приятней видеть, как враги отечества сами удавились.

Но разве нам дают уснуть!..

Коллектив жирующих граждан дразнит всю нацию. Прямо под нос они суют своё богатство и кричат: "Завидуйте! Мы утопаем в птичьем молоке! Мы все живём судьбой, которую не ждали! Завидуйте! Гадить открыто и безнаказанно - счастье, недоступное для вас! Мы надругались над вашей старостью и съели ресурсы ваших потомков! Мы обесценили ваши труды и знания! Лишили достоинства все погоны и дипломы! Наши дети и бабы глумятся над вами! Что ещё нам надо сделать, чтобы вы взорвались?!"

Мы отводим в сторону глаза и выжидаем... Панов ненавистных на вилы кидать - наша народная традиция. Колиивщина - это наш героический эпос. Гайдамаки - сладкая легенда. Махновщина - гордость народного духа. И пророк национальный призывает прямо - топоры точить, чтобы кровь стекала в синее море...

Ясно, что если всю эту контору в живых оставить, у нас не будет шансов на развитие. Бессмысленно детям в школу ходить, если в нашей новой истории отсутствует нравственный урок...

Но ужас заключается в том, что народный заказ на возмездие всегда неуправляем. Начнёт гореть - не остановишь. Границы правящего класса размыты. Едва ли не в каждом селе имеется свой олигарх. Все, кто в паны записался - хотят мира, а все, кому не повезло - хотят справедливости.

А нам хорошо известно - где появляется справедливость, там не хватает пива на разлив. Поэтому нас мучает выбор, что важнее: пиво или справедливость. Только история нас не спросит и сделает всё по-своему... Скорей всего, нам будет не до пива.

Преступное сообщество само собой не растворится. Оно не изменится и не отступит. Свой навык оно способно передать по наследству. Оно собирается жить вечно.

Когда колония паразитов поедает больное тело - врачи не рассуждают о правах червей и личинок. Здесь не спасает общество зелёных. Смешно вести переговоры с клещами, сосущими кровь - интересы слишком разные...

Если уничтожение правящего класса перестанет быть народной мечтой и превратится в банальную медицинскую процедуру - начнётся самое трудное. Нам придётся вести здоровый образ жизни, постоянно следить за собой и проводить профилактику. И во многом себя ограничивать.

В противном случае всё бесполезно. Если тело нации будет больным - его всегда будут жрать паразиты.

Говорят, что социальный кризис - это когда Бог судится с людьми.

А там, где Бог судится с людьми - адвокаты уже не помогут...

Впервые опубликовано 08 декабря 2009 г. на сайте УП

Государственная налоговая администрация уволила 26 апреля с должности председателя своей администрации в Житомирской области Владимира Юрченко, назначив вместо него 27 апреля Вадима Куслия.

28 апреля заместитель председателя ГНА Украины Василий Регурецкий представил нового руководителя коллективу налоговой.

По информации Василия Регурецкого, Владимир Юрченко уволен в связи с переводом на новое место работы в Центральный аппарат налоговой администрации.

По информации пресс-службы ведомства, 35-летний Вадим Куслий до назначения на должность председателя ГНА в Житомирской области занимал должность первого заместителя Государственной налоговой администрации в Донецкой области.
http://www.zhitomir.info/news_59348.html

Ну і як Вам це?
В нас що, на Житомирщині свої спеціалісти податкової справи перевелись?
Типічний урка, якого щойно випустили по амністії...