Після десяти років роботи в Росії Галина Єпіфанцева повернулась викладачем в рідне місто.

   «В перші дні війни, я пам'ятаю, батько завіз нас до бабусі в село Теньківку Червоноармійського району. Німці потім її спалили, як і наше Копище. В школі біля нас німці організували свій штаб. І так було, що вдень нас німці оббирали, а вночі приходили партизани. Їм треба було дати білизну, дати їжу. Тільки між партизанами і німцями почнуться бої - ми тікаємо в ліс. Нас там виловлять, кучкою покладуть, кулеметами чи автоматами оточать і чекають, щоб нас партизани захищали. А їх же мало і погано озброєні, і вони не йдуть. Німці нас потримають-потримають і відпустять. Один раз в школу зігнали, тримали цілу добу.

   Коли партизани в нашому селі убили якогось німецького начальника, німці почали каральну операцію. Всіх селян, кого не вбили, зловили і загнали в один будинок. Жінки плачуть, на собі коси рвуть, діток хочуть викинути, а біля кожного вікна стоять німці з автоматами. А я маму смикаю і кажу: «Я ляжу, щоб від цього страху заховатися». Але потім приїхав якийсь німець, і нас випустили. Зігнали нас до погосту, до кладовища, вибрали всіх мужчин, хлопців. Туди ще мій дядько і брат двоюрідний попали, і їх розстріляли. Завезли в Курне і розстріляли.

   В Теньківці я жила до 1947 року. Потім мама знайшла якусь хатинку на Крошні, і ми переїхали сюди. Тоді тут було селище, і мама пішла працювати в колгосп ім. Калініна. Запам'ятався тоді сільськогосподарський технікум. Він дня мене був як храм науки, я до нього навіть боялась підійти. Після школи я зуміла витримати великий конкурс в Тамбовський педінститут на біогеографічний факультет. Нас на Україні дуже добре вчили. Там в 1958 році я написала курсову про Житомирщину. Ця робота стала кращою серед усіх, і я захищала її перед радою факультету.

   В мене майже 50 років трудового стажу викладачем. Від Сталіна до Януковича 12 разів змінювалась влада, я спеціально підрахувала. Коли розпався Радянський Союз, прийшла навчальна програма з географії, в якій був розділ «Крах соціалістичної системи», «Крах єдиного економічного плану», «Крах національної політики». Я пояснювати це не могла, в мене все сіпалось. Потім, правда змінилась програма, цього розділу не стало»