ФІЗКУЛЬТУРА І СПОРТ
Вагоме місце в історії району посідають фізкультура і спорт. Ще в роки громадянської війни в Пулинах та інших селах району стояли підрозділи червоноармійців. Бійці й командири робили ранкову гімнастику, змагалися у силі й спритності, верховій їзді і вмінні володіти шаблею, подаючи гарний приклад місцевій молоді. Червоноармійці вміло поєднували побут, працю і спорт.
У вересні 1921 року в Житомирі відбулася перша Волинська олімпіада. Зібрані кошти були передані у фонд допомоги голодуючим Поволжя. Центрами фізичної культури і спорту в той час були міста. Проте спортивне та фізкультурне життя хоч і повільно, але впевнено поширювалося і на село.
В 1930 році було впроваджено комплекс спортивних нормативів «Готовий до праці і оборони» (ГПО). З цього часу фізичне виховання запроваджувалося у всіх учбових закладах, проводилися спортивні змагання, спартакіади. У зв'язку з цим у школах району активізувалося культурне життя.
Населення масово брало участь в оборонній організації Тсоавіахім. У гуртках вивчалася стрілецька справа, широкого розмаху набирала культурна робота. Так, колгоспники Тетірської артілі «Прогрес» у 1939 році звернулися з листом до всіх трудівників району, в якому зобов'язувалися кріпити могутність країни, вивчати гвинтівку, стати членами Тсоавіахіму, займатися фізкультурою і спортом. Лист підписали від імені колгоспників В. Розвадівський, Р. Орищук, Р. Яновський, Шевчук та інші.
Особливо активізувалася оборонна робота напередодні війни. В травні 1940 року в районі молодь складала норми на значок «Ворошиловський стрілець». У селі Янушівці (Теньківка) працював учбовий пункт, у якому за 1940 рік було підготовлено 45 значкістів. Значну оборонну роботу серед населення проводив у селі Соколів Микола Андрійчук. Тут була відкрита хата оборони, в якій вивчали гвинтівку, протигаз, гранати.
Всюди в районі молодь виконувала нормативи на оборонні значки, готувала себе для захисту Вітчизни. В районній газеті «Більшовик Червоноармійщини» в травні 1940 року було вміщено лист юнаків, які готувалися до призову в ряди Червоної Армії. «... Дня призову чекаємо з нетерпінням, - писали юнаки. - В цей день ми, здорові, бадьорі, з всіма отриманими значками, станемо перед призовною комісією, яка зарахує нас у ряди Робітничо-Селянської Червоної Армії і Військово-морського флоту». Найбільш популярною була здача норм на значок «Ворошиловський стрілець». У лютому 1941 року в районі з високою активністю проходив комсомольський крос на честь 23-річчя Робітничо-Селянської Червоної Армії, який набрав широкої масовості під знаком активізації оборонної і фізкультурно-спортивної роботи.
Під час тимчасової окупації району німецько-фашистськими загарбниками завмерло спортивне життя. Стадіони, спортивні майданчики в школах та райцентрі були знищені фашистами. Але зразу ж після визволення Житомирщини від ворогів разом з народним господарством народжувалися фізкультура і спорт.
Особливо великої масовості набрала спартакіада сільської молоді на Житомирщині яка під вимпелом «Колгоспник» відбулася в жовтні 1950 року. В ній взяло участь 125 тисяч чоловік. Як ніколи масовим було спортивне змагання в нашому районі.
Взагалі післявоєнні, і особливо 50-і роки, були роками найбільшого піднесення спортивного життя нашого краю. Вболівальники пам'ятають чудову гру футбольної команди райцентру, яка неодноразово виступала в фіналі розіграшу обласної першості, зустрічалася навіть з обласною командою «Динамо». Найкращими футболістами були П.І. Коберник, Ф. Мороз, М.С. Кливінський, В.С. Мирончик, М.І. Колесник, Є.С. Матердей, СІ. Зайченко, В.М. Захарович, Л.П. Зінчук та інші. А Старомайданські футболісти в кінці 40-х років виступали в зональних змаганнях на першість республіки.
На спортивні змагання, які проводилися в райцентрі, приходили, крім молоді, люди старшого віку з сім'ями, керівники установ, організацій. Футбольне поле було зразково впорядкованим з акуратними біговими доріжками. На стадіоні був спортивний комплекс із значною кількістю спортивних споруд, радіофікована трибуна для репортажів про хід спортивних змагань.
Першими чемпіонами області з велоспорту були І.Ф. Скрицький з Червоноармійська, Н.Ю. Швидюк з Улашанівки. В наступні роки найсильнішими в області з велоспорту були брати Василь і Павло Лаврінчуки та Є.П. Давидюк з Очеретянки. Тоді вимоги суді республіканської категорії з велоспорту виконав І.Ф. Скрицький.
Команда велосипедистів нашого району завоювала призове місце на республіканських змаганнях з велопробігу Полтава - Дніпропетровськ - Львів, спортивну честь району в яких захищали майстер спорту Н.Ю Швидюк, першорозрядник І.Ф. Скрицький, спортсмени Ф.Д. Шевчук, Г.О. Трибель, О.М. Степарук.
З 1948 по 1958 роки на Житомирщині було підготовлено 19 майстрів спорту, серед них і представниця нашого район Н.Ю. Швидюк з Улашанівки.
Наприкінці 1967 року по дорогах Полісся і, зокрема, через наш район проліг шлях над марафонського пробігу угорського спортсмена Дьєрда Шірілли, який успішно подолав шлях з Угорщини до Москви пішим пробігом.
Значних спортивних успіхів досягла у 80-х роках нинішня вчителька Теньківської неповної середньої школи Зінаїда Федорчук. Навчаючись в Житомирському педагогічному інституті імені І.Я. Франка, вона посіла з багатоборства перше місце серед вузів Житомира та на спартакіаді педагогічних вузів України. Зіна Федорчук була призером змагань на приз «Комсомольської правди», а в 1983 році стала чемпіонкою 4-ї зимової Спартакіади педвузів України та кандидатом у майстри спорту.