ЧОРТОЛІСИ - ПУЛИНИ –ЧЕРВОНОАРМІЙСЬК
Селище міського типу Червоноармійськ - центр одного з найменших районів області, має давню історію. Про це свідчать і назви, які воно носило. Нинішня назва третя за всю історію його існування.
Вперше поселення згадується в середині XII століття під назвою Чортоліси. Це дуже давній населений пункт на древлянській землі. В літописах зазначено, що існував так званий «Чортів ліс», звідки й походить назва поселення. Ліс з такою назвою займав Ємільчинський район і частину Червоноармійського. Названий так за непрохідні хащі, болота, завали відмерлих дерев.
Історичні пам'ятки та документи свідчать про те, що Чортоліси знаходилися на одному зі старовинних шляхів, що вели з Києва на західні землі. Цей шлях проходи з Києва на Житомир, через Кам'янку, Вільськ,
Стару Олександрівну, Чортоліси, Соколів до Новограда-Волинського. Ця дорога і зараз в народі називається Старим шляхом. А в архіві Південно-Західної Русі цей шлях йменується як «страшна Батиєва дорога». Нею монголо-татари вели полонених, везли награбоване майно.
З XIV століття поселення належало зміцнілому Литовському князівству, а з XVI - польським феодалам. Про те, що до початку XVI століття населений пункт називався Чортоліси, свідчать документи.
Відомості про це знаходимо в багатотомному збірнику Яблонського «Жідла дійова» (том 13, Варшава, 1897 р.). Це підтверджує і польський краєзнавчий журнал «Кознік волинські» (том 3, 1939 р.).
У 1578 році поселення згадується під іншою назвою - Пулини. Вона походить від іншої назви, де фігурує слово Пуль, а - ин тільки суфікс, що підтверджує походження назви від іншого слова. В переказах, які зібрані на території сусіднього Володарсько-Волинського району, зазначається, що ця назва могла піти від прізвища Пулин. До речі, люди з таким прізвищем і зараз проживають у селах сусідніх районів. Отже, є підстави гадати, що від прізвища польських шляхтичів, що оселилися в Пулинах (Чортолісах), і пішла друга назва поселення - Пулини.
У XVIII столітті селяни Пулин брали участь у повстаннях проти польських магнатів. Коли в 1702 - 1704 роках на Волині відбувалося козацько-селянське повстання під проводом Семена Палія, в Пулинах піднялися на боротьбу козаки і селяни з сотником Коваленком. А в повстанні 1768 року, що дістало назву Коліївщина, активними учасниками були жителі Пулин П. Коновалов, П. Шанін, Г. Нечай з сином. В кодненській книзі судових справ їх імена занесені в число страчених.
У другій половині XVIII століття Пулини належали Київському хорунжому Яну Ганському та його дружині Софії. Після їх смерті селище перейшло у володіння їх сина Вацлава Ганського, який у 1811 році був обраний Житомирським маршалком, тобто предводителем місцевого дворянства. Вацлав заснував поблизу Пулин село, яке було назване його ім'ям -- Вацлавпіль (нині Ясна Поляна). В це село Вацлав Ганський переселив усіх старовірів, які проживали в селах Пулинського ключа. В першій половині XIX століття Вацлав Ганський переніс свою резиденцію з Пулин у Верхівцю. Там він одружився з дочкою воєводи Ржевуцького Евеліною, яка після смерті чоловіка стала дружиною відомого французького письменника Оноре де Бальзака.
З 1793 року, в зв'язку з возз'єднанням правобережних земель України з лівобережними в складі Росії, село Пулини увійшло до Житомирського повіту. Мешканці села займалися землеробством, ремеслом, торгівлею. Селяни-кріпаки працювали на панщині. Експлуатація їх не мала меж. У 1845 році, коли цар Микола, здійснюючи поїздку в Брест-Литовський, зупинився в Пулинах, селяни передали йому скаргу па місцевого пана Качковського. Монарх наказав покарати селян.
У жовтні 1846 року через Пулини двічі проїздив відомий український поет Тарас Григорович Шевченко. Він був відряджений Київським генерал-губернатором Д.Г. Бібіковим у Київську, Подільську та Волинську губернії. Т.Г. Шевченко повинен був зібрати легенди, перекази, стародавні акти, розповіді про кургани, історичні пам'ятки. Шлях поета пролягав через наш край, зокрема через Пулини та Соколів. Про це зберігається запис у подорожньому листі, з яким подорожував поет. У кінці жовтня того ж року, повертаючись до Києва, Т.Г. Шевченко знову побував у Пулинах.
Після скасування кріпацтва (в 1861 році) в Пулинах прискорився розвиток ремесла і промисловості. Тут діяли свічковий завод, фабрика гнутих меблів, дві слюсарні майстерні та сірникова фабрика. На початку XX століття в Пулинах стали до ладу: чавунно-ливарний завод, паровий млин, два пивоварні заводи, цегельня, де, крім цегли, виробляли черепицю, гончарний посуд. Розвиток промисловості сприяв зростанню чисельності населення. В 1866 році село Пулини стало волосним центром. 1870 року тут було близько 130 дворів, а вже в 1899 -'334 з населенням 2125 чоловік.
Напередодні першої світової війни в Пулинах нараховувалося 4630 чоловік. За 15 років (1899 - 1914) кількість мешканців зросла на 2,5 тисячі. В 1917 році більшовики розгорнули боротьбу за встановлення Радянської влади. В результаті революції та громадянської війни Радянська влада в Пулинах була остаточно встановлена в червні 1920 року. Постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету УРСР 3-го жовтня 1935 року Пулини перейменовано на Червоноармійськ.
У роки Великої Вітчизняної війни 447 жителів Червоноармійська відстоювали честь і незалежність нашої Батьківщини. 207 воїнів не повернулися з фронту, 240 - удостоєні високих нагород Батьківщини. Серед них кавалер ордена Леніна І.А. Тузюк, повний кавалер ордена Слави І.Т. Дубина, він же - один з героїв книг «Солдатська слава» та «Зірки солдатської слави».
Наш Червоноармійськ - невелике селище, але його історія багата на цікавих людей. Тут народився, жив і навчався письменник Святослав Бородулін, жив і працював нинішній професор Волинського університету Володимир Герасимчук. У редакції районної газети працювали колишній партизанський підполковник, герой книги «Це було на світанку» М.Р. Семенюк, а також внучка революціонера, організатора народницьких гуртків в Одесі І.М. Ковальського Світлана Ковальська. В Червоноармійській школі навчався дипломат, посол у ряді країн світу І.І. Марчук.
Червоноармійськ - центр району, який виховав сім Героїв Соціалістичної Праці, є батьківщиною єврейського письменника Г.Я. Діаманта, німецького - Ернста Кончака.