ЖИТТЯ ТА ПОБУТ СЕЛЯН У XIX СТОЛІТТІ
В XIX столітті трудящі нашого краю жили у важких умовах феодально-кріпосницького гніту. Поміщики змушували кріпаків відбувати панщину 4-5 днів на тиждень, нещадно використовуючи працю дітей і підлітків. Жителі сіл нашого району були позбавлені можливості користуватися здобутками наукової медицини. Вони вдавалися до засобів народної медицини, користувалися послугами знахарів, ворожбитів, шептух і повитух.
Центром господарського і побутового життя дрібних індивідуальних господарств був селянський двір. Він складався з житла і господарських приміщень. Житла в селах нашого краю будували з дерева.
Одяг трудового населення в більшості виготовлявся з домотканого полотна і сукна. Тому широко було поширене заняття ткацтвом. Селяни-чоловіки одягали білі полотняні вишивані сорочки з низьким коміром, широкі білі полотняні штани. Верхній одяг селян-чоловіків складався зі свитки пошитої з сірого або чорного сукна, кожуха або кожушка, шапки. Влітку чоловіки носили брилі ручної роботи з широкими полями, які плели з соломи. Найпоширенішим зимовим взуттям були постоли, рідше - чоботи.
В селах нашого краю носили довгі білі сорочки з широкими рукавами, запаски з червоним або синім фартухом, плахти, пояси, спідниці, чорні козлові чоботи, намиста, дукачі. Голову перев'язували кольоровими хустками, а в свято - намітками. Верхній одяг - свита, спідниця, кофта, жупан.
Їжа селян-кріпаків в обід складалася з борщу з хлібом інколи з кулішу або гороху, картоплі. Часто селяни їли галушки з житнього, гречаного і дуже рідко з пшеничного борошна. Лише у свята, а також під час весілля, хрестин, похорону у бідняків пекли пиріжки, пампушки.
Обряди, звичаї, традиції були народними. Іноді специфічними для нашої території. До Пулинської і Курненської волостей доходила офіційна газета «Волинські губернські відомості». Газета вміщувала і неофіційну інформацію. В ній йшлося про побут і звичаї, обряди жителів нашого краю. Життя трудового народу було надзвичайно тяжким. Від злиднів, виснажливої роботи селяни часто хворіли на туберкульоз. Священик Курненської церкви Жукович в описі села за Ядвіги Стецької писав: «Климат в приходе сырой и вследствие способствует развитию болезней: тифа, лихорадки, скарлатины».
Чимало селян помирало. Особливо значна смертність спостерігалася серед дітей. На два населені пункти - Пулини і Горошки – за нормою 1861 року працював один фельдшер.
Ухвалою царського уряду Пулини були відведені для поселення простої бідноти. Поселенці займалися в основному ремеслом і збутом виробів. Капіталістичні відносини сприяли розвитку торгівлі. Як свідчать документи, в Пулинах в 1896 році діяв 51 дерев'яний магазин. Звичайно, магазини були хоч і невеликими, але в певній мірі задовольняли найнеобхідніші потреби людей. Крім того, першого числа місяця відбувалися великі ярмарки, куди привозили свої товари з багатьох населених пунктів. Ярмарки відбувалися також по неділях а мілкі і в буденні дні.
Пулини були розташовані на військово-поштовому тракті, з східних земель на захід, то тут часто зупинялися проїжджі. Архівні документи свідчать про те, що в Пулинах діяло три «питейных заведения», з продажу спиртних напоїв. Шинкарі споювали бідноту, перетворюючи на неземельних, розорених селян, які були далекими від політики. Крім того, в містечку було дві ковбасні, дві булочні та м’ясний магазин.
Незважаючи на важкий соціально-економічний гніт, трудящі нашого краю берегли свій народний побут, свою культуру, мистецтво, дотримуватись притаманного лише їм, способу життя.