НАЗВИ СІЛ РОЗПОВІДАЮТЬ
Походження назв сіл нашого району сягає в сиву давнину, в глибину історії та легенд. У них відображено героїчне минуле наших предків, їх заняття, культуру, історію, побут. Деякі назви походять від географічних та природних умов розташування населеного пункту.
Значна територія району була зайнята лісом, тому найбільш поширеними є й пов'язані з ним назви. На території нашого краю знаходимо Зелену Діброву (Яблоне), Зелену Поляну (Грінталь), Березову Гать. Наші предки розширювали ріллю шляхом вирубування лісу та викорчовування пнів. Звідси походить назва села Корчівка. Заболоченість місцевості дала життя назві села Грузливець.
Є назви, де відображено розташування населеного пункту біля лісу чи в районах з бідною рослинністю: Підлісне, Неборівка.
Географічні назви багатьох сіл тісно пов'язані з природними умовами місцевості, на якій вони виникали. Серед боліт на найбільшому лузі, біля одного з лісових озер, виникло поселення, яке спочатку називалося Зелений луг, а пізніше - Большой луг. Згодом утвердилася його українська назва - Великий Луг. За формою рельєфу походила назва села Ясногірка (закріпилося за ним і до нині), яке виникло на підвищеній місцевості. А за поселенням, що розташовувалося біля очерету, затвердилася назва - Очеретянка.
В назвах сіл часто відображена фауна місцевості. Села Білка, Тетірка, Соколів, Ужівка нагадують сучасному поколінню, що, можливо, перелічені представники тваринного світу переважали у місцях цих поселень.
Важко жилося нашим предкам в умовах кріпосного ладу. Великі податки, панщина, різноманітні повинності багатьох розоряли і приводили до відчаю. Легенда розповідає, що один із таких бідняків, старець, від стражденного життя втопився біля греблі, за допомогою якої приводився рух млин. Село з того часу й назвали Старече, пізніше - Старчанкою, з 1963 року - Ялинівкою.
За кріпосного ладу пани продавали своїх кріпаків, дарували їх, обмінювали. Обміняв на хутір свою кріпачку, чорняву дівчину небаченої краси і пан Качковський. Люди любили, пам'ятали чорняву красуню-кріпачку, яка також тужила за своїм селом, пустотливою річечкою. Тож і лишилася про неї пам'ять - село Чернявка і невеличка річечка Чернявка.
Поміщики жили розкішно, маючи чимало землі й селян-кріпаків. Народні перекази розповідають про те, що один з таких панів поділив свою землю і селян між трьома своїми синами: Іваном, Фльором і Олександром. У результаті цього поділу виникли три окремі поселення Івановичі, Фльорівка, Олександрівка.
Назви багатьох сіл походять від прізвищ або імен великих поміщиків, яким вони належали разом з селянами. Це стосується сіл Адамівки (Веселе), Генріхівки (Андріївка), Вацлавполя (Ясна Поляна), Янушівки (Теньківка).
Існує чимало легенд про походження назви села Курного. Одна з них свідчить про те, що в боротьбі з монголо-татарами тодішні жителі поселення вдавалися до таких хитрощів: прив'язували до хвостів коней зелені гілляки волочили їх по землі, піднімаючи неабияку куряву. Це створювало враження, що на ворога наступає дуже велике військо, і налякані татари втікали. Від цього ніби й пішла назва поселення. Інша версія говорить про те, що назва села пішла від прізвища першого поселенця Куренюка. Ще одна легенда розповідає, що на цьому місці в лісі курили смолокурні, де бували дьоготь, і смолу. Від цього ніби й пішла назва Курне.
В непрохідних хащах лісу, на галявинах (майданах) поселялися люди, звідси - Майдан. А слово Старий утвердилося після скасування кріпацтва, коли проходив перепис населення та поселень. Тоді ніхто не знав, коли виник хутір Майдан як давнє і старе село.
Землі Волині зазнавали тривалих загарбницьких набігів турків та поляків. Люди тікали в ліси, де на волі, як тоді говорили «слободі», заснували поселення. Звідси і виникла назва села Слобідка.
Назви багатьох сіл виникли від головних занять та промислів їх жителів. Так, село Кошелівка дістало свою назву від того, що навколо поселення росли лози і перші його жителі займалися виробництвом кошелів.
В іншому поселенні люди обробляли деревину, там знаходилася лісопилка-тартак, а оскільки, як правило, вона була невеликою, то і назва села звідси - Тартачок.
В іншому місці для обробки деревини побудували невеликий завод. Це була найновіша лісопильня в даній місцевості, те місце, де жили й працювали люди, називали новим заводом. Пізніше за поселенням так і закріпилася назва Новий Завод.
В нашому районі знаходяться значні поклади кварцових пісків, тому тут з XVII століття широкого розвитку набув промисел з виробництва скла. Примітивні скляні підприємства називалися гутами. Звідси й походять назви сіл Гуто-Юстинівка, Пулино-Ґута.
З виробництвом скла пов'язана поява підприємств з виготовлення поташу. Він мав значний попит на європейському ринку, що спричинило хижацьке винищення дубових і соснових лісів. На місці поташних підприємств виникли поселення Стара Буда, Будище.
На території району було чимало боліт, з яких добували болотну руду. Слово рудня означає місце, де видобували руду, з якої виплавляли метал. Залізорудні промисли знаходилися в Старій Рудні, Рудокопах, Рудні-Пошті (Мартинівка). У Старій Рудні на річці Теньці ще з XVII -XVIII століть працювала домниця з виплавляння заліза з місцевої болотної руди. Залізо виплавляли на деревному вугіллі за допомогою водяного двигуна, який рухав великі міхи для підвищення температури і прискорення лиття металу.
Назва села Стрибіжа па території нашого району одна із найцікавіших і загадкових. Бо ж за суттю своєю сягає в часи древлян (VІ-VІІ століття), які поклонялися язичницьким богам. Стрибог - бог вітру, захисник слов'янських воїнів. Стрибіж - відлуння сивої давнини, перегук епох.
Серед лісу колись протікала невеличка річечка, яку важко було віднайти серед чагарників та буреломів. Текла вона, розмиваючи береги, які утворені з осадових порід, тому і вода в річечці мала білуватий колір, якого надавала їй глина. На її березі поселилися люди і назвали річечку за колір води Білкою, а згодом і село - Білка. Так виникла ще одна назва села нашого краю.
Серед березового гаю поселилися люди, котрі, крім обробітку землі й полювання, займалися рибальством, бо поблизу протікала красива й мальовнича річка Тня. Риби в річці водилося багато, і люди ловили її досить цікавим способом, використовуючи березове гілля. Місцеве населення загачувало річку гіллям, створюючи так звану гать, і за допомогою коша або ятера ловили рибу, яка затримувалася поблизу гаті. За назвою промислу, яким займалися люди, виникла назва села - Березова Гать.
Серед народу поширені легенди і перекази, які передаються з покоління в покоління, але якщо їх не записувати, то вони зникнуть з пам'яті. Назви сіл за своїм походженням сягають у глибину віків і мають чимало легенд. Тому потрібно уважно ставитися до цієї історичної спадщини, адже через неї до нас долітає відгомін історії розвитку нашого краю.